СЕРГІЙ ЛЮБЧЕНКО

Сергій Миколайович,  чи міг бути інший вибір?

Чому будівництво? Чому інженерія?

Скільки пам’ятаю себе, майже все до сьогодні було пов’язано з будівництвом.  Батько працював в «Трестсільгопбуд», мати в ПМК – 4, «Пересувна механізована колона» (так, в недалекому минулому називали безліч будівельних організацій), і я, після восьмого класу склав іспити до будівельного технікуму за фахом «Промислове та цивільне будівництво».

 Що запам’яталось із студентського життя?

Під час навчання в технікумі – відчуття самостійності, і безліч «халтур» під час літніх канікул. «Халтура» по сучасному «шабашка», а в ті часи «халтурили», підзаробляли на ремонтах квартир, на складанні хат із цегли, тощо.  Пам’ятаю ще були «толоки» – це коли хтось із родини складав цегляну «коробку» будинку і її потрібно було оштукатурити або, як тоді казали – «обмазати хату». На вихідні збиралися рідні, сусіди  та знайомі, і фактично за один день штукатурили всі стіни. В кінці роботи господар оселі накривав стіл і розпочиналися гуляння, під супровід баяну співали народні пісні, танцювали, «чаркувалися» і «толокували».

Під час навчання в ХІМЕСГ – «Харківський інститут механізації та електрифікації сільського господарства» (зараз – ХНТУСГ імені Петра Василенко), частіше всього в згадках студентські  будзагони. Окрім електрики за фахом, я багато що вмів  виконувати  своїми руками, що бадьорило до роботи і дозволяло відчувати себе впевненим та самодостатнім.  

 З чого розпочинався фаховий шлях? Перший день в статусі ІТР? Що це була за робота, що за об’єкт?

 Можливо сьогодні, у трудовій може бути перший запис «міністр», або «заступник міністра», (посміхається). В мій час, маючи на руках  дипломи будівельного технікуму та інституту, працюючи на будмайданчиках з 16-ти років: підсобним, муляром, плиточником, столяром, електриком, сантехніком, – я розпочав свій ІТР-шлях слюсарем IV розряду в КП «Харківські тепломережі». Потім, я підвищив розряд до п’ятого, потім пройшов навчання за додатковими курсами, і тільки після такої «школи» став КІПовцем, то є майстром. До речі, я вважаю це вірною практикою, саме так і повинно бути, якщо ми маємо на меті «вирощувати» професійних фахівців.

 Як швидко Вас визнали колеги по роботі? Статус «молодого» фахівця тримався довго чи ні?

В системі координат, в яких мені довелося працювати, все відбулося настільки природньо, що зміна статусу, як і саме визнання, були  майже не помітними.  

 Яким чином складався подальший фаховий розвиток? Що впливало, чи заважало?

Коли в країні набрали оберти ринкові відносини, мене запросили керівником з виробництва до будівельної компанії, і таким чином я повністю повернувся до повноцінного капітального будівництва. Потім, відбулося запрошення до роботи в «Південспецатоменергомонтаж», скорочено – ПСАЕМ. Розпочинати довелось в Безлюдовці, під Харковом, керівником з виробництва на промбазі.  Згодом відбулося нове призначення, за яким на мене покладалися обов’язки з управління та  організації робіт по  благоустрою, потім – призначення керівником сантехнічного управління № 2 ПСАЕМ.

 БМУ №2 в структурі ПСАЕМ – що це на сьогодні?

Це більше ніж 230 працівників, маю на увазі всіх: ІТР, фахівці робочої сітки, тощо. За обсягами – це виконання комплексу робіт з монтажу зовнішніх теплових мереж – близько 1000 погонних метрів, близько 2 000 погонних метрів з монтажу зовнішніх трубопроводів холодного водопостачання, та два – два с половиною кілометрів монтажу трубопроводів К1 та К2 (побутова та зливова каналізації) – всі показники за один місяць роботи. Щодо внутрішніх робіт … Тут по системам и метражу буде важко надати точні показники, а по «парадним» – це 28 – 30 на місяць, за умови 9-ти, або 16-ти поверхових будинків.

Криза та пандемія не впливають?

Ми будуємо для людей і, якщо в порівнянні з минулими роками соціально-економічний стан суспільства погіршився, безумовно такий стан речей має вплив і на нас. За кращих часів у нас є можливості  значно покращити показники за обсягами виконаних робіт, але тільки те, що ми сьогодні не стоїмо, вже є добре.

Сучасний фахівець робочої сітки, це хто?

За анекдотами в народі існує поширена думка, якщо сантехнік, то обов’язково чарка та закуска, або інші кумедні негаразди. Сучасна практика зовсім інша. По робочій сітці у нас в управлінні є  багато фахівців з вищою освітою, які перекваліфікувалися і працюють монтажниками систем водопостачання, тепломереж, трубопроводів каналізації, і що цікаво, почувають себе досить гідно та  впевнено.

Що є порадити молоді, яка тільки розпочинає свій шлях за фахом будівельника?

Незалежно від фаху: будівельник чи водій, продавець чи менеджер, порадою є тільки одна думка  – якщо є бажання відбутися фахівцем необхідно своїми руками перебрати все до самих незначних деталей з самого початку, і крок за кроком зростати та розвиватися.